ІМПУЛЬСНО-МОДУЛЯЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ СУДНОВИМИ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНИМИ СИСТЕМАМИ
Ключові слова:
імпульсно-модуляційне управління, енергоефективність, морський транспорт, напівпровідникові прилади, силова електроніка, суднові електроенергетичні установки, діагностування, ефективна потужність, передача потужності, судновий дизель, асинхронні суднові двигуни, судно, суднові двигуниАнотація
Метою статті є дослідження застосовності імпульсно-модуляційного управління для суднових електроенергетичних установок. Мета досягається шляхом застосування інноваційної бази силової електроніки. Імпульсно-модуляційне управління спрямоване на вирішення двох завдань: формування заданих параметрів енергії визначеної якості, з одного боку, і відтворення заданого відтворюючого входу, з іншого. Розвиток сучасних напівпровідникових приладів й зростання швидкодії мікропроцесорної техніки створили можливість застосування складних законів модуляції в системах з імпульсно-модуляційним перетворенням енергії в роботі, як загальносуднового обладнання, так і для забезпечення управління і руху судна. Управляємі перетворювачі для суднових систем із ланкою постійного струму мають низький вплив завад на мережу живлення завдяки застосуванню багатоімпульсних схем випрямлення; використанню некерованих випрямлячів; наявності гальванічної розв'язки у вигляді ланки постійного струму; високому коефіцієнту корисної дії; сталості коефіцієнта потужності приводу в усьому діапазоні керування частотою обертання; підвищенню коефіцієнта потужності мережі за рахунок споживання виключно активного навантаження. Доведено, що з метою підвищення якості вихідної напруги у сучасних перетворювачах із ланкою постійного струму рекомендується використовувати трирівневі інвертори, які складніші за своєю конструкцією та алгоритмами керування, але мають низку переваг: вищий коефіцієнт корисної дії, ніж у дворівневих; менший рівень вищих гармонік у вихідній синусоїдальній напрузі; можливість скорочення розмірів або повної відсутності виділених фільтрів на виході трирівневого інвертора залежно від споживача; менша частота перемикання напівпровідникових ключів, що скорочують втрати під час перемикання.
